Дитину слід навчити організовувати освітній простір перед початком виконання дій. Пропонуйте майбутнім першокласникам самостійні ігрові завдання. Перед початком виконання самостійних ігрових завдань слід упевнитися, що все необхідне лежить на столі, а все зайве прибрати у бік, або взагалі геть з очей в інше місце. Дитині важко не відволікатися, особливо, коли є, на що. Отже, спочатку навчіть дитину зосереджуватися на потрібному, прибравши все зайве. А навичка ігнорувати зайве, коли його не вдається прибрати, це вже другий крок. Якщо це змішати, то багато дітей, коли опиняться у ролі учнів просто будуть нервувати, перенапружуватися і покажуть знання і вміння нижче можливих результатів.

Також слід вчити виконувати ігрові завдання самостійно, підходити із запитаннями до родичів. Приділяйте увагу формулюванню самого питання. Якщо ви відразу привчите дитину, що виконуєте завдання разом, то вона просто не зрозуміє, коли одного разу треба буде чомусь працювати самостійно. Звичка формується відразу: або один на один з книжками, зошитами та кртками, чи обов'язково з кимось, хто контролює і несе відповідальність за якість виконання, а дитина просто механічно пише - каже - повторює. Відзначте те, що можна помилятися, щоб навчитися (помилятися - це один з нормальних і правильних, необхідних кроків під час навчання). Отже дитина має самостійно знаходити рішення на ігрове завдання, підходячи до батьків (а не криком кликати батьків до себе) з чіткими питаннями. Не таким як: "я нічого не зрозумів, давай зробимо разом", а "я не зрозумів (що саме) ...", "я забув (що конкретно) тощо. Так дитина відокремлює те, що знає, від того, чого не знає, і життя налагоджується. Тому що перемогти відчуття "я нічого не знаю, у мене нічого не виходить" майже неможливо, а от з'ясувати відповіді на певні окремі чітко поставлені питання - легко і просто. Не поспішайте відповідати дитині, навіть якщо ви знаєте правильну відповідь. Спочатку разом з нею пошукайте відповідь на паперових носіях або в інтернеті. Так ви будете привчати дитину користуватися джерелами інформації. Поясніть, що ви по-перше переглядаєте те, що виділено кольором, форматом, піктограму - тому що так у всіх навчальних книжках відзначають щось важливе: правила, закони і так далі. І іншим разом, коли ви порадите  дитині самостійно подивитися енциклопедію або вікіпедію і спробувати самій знайти відповідь на поставлене нею ж запитання, вона вже не буде намагатися прочитати все від першої сторінки до останньої із  даними про тираж, а цілісно побачить відповідь на своє питання.

Коли Ви їдете у подорож, вчити збирати свої речі самостійно. Спочатку по черзі, купками, а потім складати в рюкзак. Адже збирати ранець для школи дитина має навчитись сама. Тож можна пограти з дитиною у гру «Склади ранець». 

По-перше, це її речі, і стежити за ними має власник.

По-друге, хто ранець склав, той і знає, де і що там лежить. Першокласник може хвилюватися і просто не помітити, що потрібні зошит або папір для малювання або аплікації лежить в портфелі, і скаже вчителю, що у нього чогось немає, і буде працювати з підручними матеріалами, а не так, як треба. А якщо ще вчителька проявить невдоволення з приводу відсутності канцтоварів або ще чого надважливого, то першачок  ще й розплакатися може.

По-третє, якщо дитина сама навчена складати свої речі вдома, то і в школі щось з її особистих речей залишатися буде рідше. А якщо дитина привчена брати в руки рюкзак, в якому все з'явилося і склалося саме, то після уроків, він просто візьме ранець  і піде, не подивившись, що впало, що пом'ялося, що залишилося не складеним. Щоб дитина не заплуталася, та не забула нічого , потрібно вчити її класти перед собою розклад, збирати в одну купку все для першого уроку, потім поруч - все для другого і так далі. Якщо один і той же предмет буде  потрібним  для декількох уроків (пенал, наприклад), то нехай просто за списком пальцем перевіряє, чи є все в пеналі для кожного наступного уроку. Поступово в пенал повернеться лінійка, яка сховалася під чимось або залишилася в альбомі, якийсь олівець, ластик. А вже потім всі ці пачки дитина повинна сама розкласти в рюкзак - зошити окремо, підручники окремо. Для зошитів існують окремі папки, але не завжди їх раціонально використовувати - адже щоб дістати якийсь зошит, дитині потрібно перед кожним уроком діставати цю папку і перекладати всі зошити в пошуках потрібного. Ще залишається скласти пенал, специфічні комплектуючі  для певних  уроків. Згодом дитина привчиться на око визначати, чи всі речі на місцях, чи є все, і це станеться досить швидко, якщо дитина буде розуміти вище описану логіку слів «все зібрав».

Все, що потрібно вивчити на пам'ять, потрібно вчити дитину голосно проговорювати вголос, розбирати текст, щоб кожне слово і формулювання мали сенс. Повторити, можна «з’їзжати» на переказування своїми словами, щоб передати закладений у правилі-вірші-оповіданні сенс, а потім вже відточувати точність слів і рим. Часто, виконуючи завдання вивчити на пам'ять, просто зазубрюють набір звуків, при цьому використовується короткочасна пам'ять, використовується зайва енергія, якість знань не змінюється у кращий бік. Тому перед тим, як вчити вже саме на пам'ять, приділіть увагу розбору того, що треба вивчити за такою схемою: що це, про що це, навіщо це.

Scroll to top