Дитину слід навчити організовувати освітній простір перед початком виконання дій. Пропонуйте майбутнім першокласникам самостійні ігрові завдання. Перед початком виконання самостійних ігрових завдань слід упевнитися, що все необхідне лежить на столі, а все зайве прибрати у бік, або взагалі геть з очей в інше місце. Дитині важко не відволікатися, особливо, коли є, на що. Отже, спочатку навчіть дитину зосереджуватися на потрібному, прибравши все зайве. А навичка ігнорувати зайве, коли його не вдається прибрати, це вже другий крок. Якщо це змішати, то багато дітей, коли опиняться у ролі учнів просто будуть нервувати, перенапружуватися і покажуть знання і вміння нижче можливих результатів.

Також слід вчити виконувати ігрові завдання самостійно, підходити із запитаннями до родичів. Приділяйте увагу формулюванню самого питання. Якщо ви відразу привчите дитину, що виконуєте завдання разом, то вона просто не зрозуміє, коли одного разу треба буде чомусь працювати самостійно. Звичка формується відразу: або один на один з книжками, зошитами та кртками, чи обов'язково з кимось, хто контролює і несе відповідальність за якість виконання, а дитина просто механічно пише - каже - повторює. Відзначте те, що можна помилятися, щоб навчитися (помилятися - це один з нормальних і правильних, необхідних кроків під час навчання). Отже дитина має самостійно знаходити рішення на ігрове завдання, підходячи до батьків (а не криком кликати батьків до себе) з чіткими питаннями. Не таким як: "я нічого не зрозумів, давай зробимо разом", а "я не зрозумів (що саме) ...", "я забув (що конкретно) тощо. Так дитина відокремлює те, що знає, від того, чого не знає, і життя налагоджується. Тому що перемогти відчуття "я нічого не знаю, у мене нічого не виходить" майже неможливо, а от з'ясувати відповіді на певні окремі чітко поставлені питання - легко і просто. Не поспішайте відповідати дитині, навіть якщо ви знаєте правильну відповідь. Спочатку разом з нею пошукайте відповідь на паперових носіях або в інтернеті. Так ви будете привчати дитину користуватися джерелами інформації. Поясніть, що ви по-перше переглядаєте те, що виділено кольором, форматом, піктограму - тому що так у всіх навчальних книжках відзначають щось важливе: правила, закони і так далі. І іншим разом, коли ви порадите  дитині самостійно подивитися енциклопедію або вікіпедію і спробувати самій знайти відповідь на поставлене нею ж запитання, вона вже не буде намагатися прочитати все від першої сторінки до останньої із  даними про тираж, а цілісно побачить відповідь на своє питання.